Чим Коломийський звабив Ющенка?

Кожен крок Президента України стосовно «Одеса-Броди» чомусь має на меті зробити приємно групі «Приват». Сьогоднішній – не виняток.

Кожен крок Президента України стосовно «Одеса-Броди» чомусь має на меті зробити приємно групі «Приват». Сьогоднішній – не виняток.

Президента України і його вуста (в образі його ж Секретаріату) неможливо не любити. Читання їхніх заяв – це справжня насолода. Дещо мазохістична, однак насолоду, як і Батьківщину, не вибирають.

Сьогодні фахівців з нафтогазового комплексу мав пройняти справжній трем. Радості поціновувачам свого таланту додав Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський (даруйте за таку кількість слів, але це пишеться саме так).

Пан Богдан повідомив українців про те, що сьогодні «знято останні штучні перепони» стосовно прямого використання «Одеса-Броди», а відтак для Тимошенко «настав момент істини».

Якби екс-львів’янин Захер-Мазох зміг прочитати цю заяву Банкової, то, певно, збудився би у могилі. І його легко зрозуміти. Автор цього тексту в даний момент сам ледве потрапляє по клавіатурі. Спробуємо пояснити «чому».

«Останньою штучною перепоною» пан Богдан назвав такий факт: раніше Віктор Ющенко хотів віддати контроль над трубою «Одеса-Броди» офшору «Milbert Ventures Inc» (група «Приват»). Де-юре – на два роки, де - факто: «на віки вічні». Про цю веселу схему ми писали попереднього разу.

Тоді такий розклад не влаштував Тимошенко. Відповідно тепер фахівці з «Міжвідомчої робочої групи» під керівництвом пана Шлапака вирішили для «чесности і прозорости» віддати державну трубу не «приватівському» офшору, а державній компанії. Під назвою «Укрнафта».

Варто нагадати, що фраза «державна Укрнафта», уже багато років сприймається як парадокс. Коротка довідка для тих, хто цим не цікавився. Власники «Укрнафти»: держава – 50% плюс акція, 42 % - «Приват». Законодавство України складене таким чином, що маючи понад 40 відсотків і свій менеджмент, на іншого акціонера можеш не зважати. Менеджмент на «Укрнафті» був приватівським. Завжди. Зковирнути звідти пана Коломойського не зміг навіть прем’єр Янукович. Хоча дуже хотів.

Наскільки це «держава в державі» можна судити бодай за повідомленнями цього року:

-Держава-власник у вигляді «Нафтогазу» не може вже понад рік зібрати збори акціонерів;

-«Укрнафта» шантажувала закриттям усіх своїх скважин, якщо їй не піднімуть закупівельні ціни на газ;

-«Укрнафта», аби виховати Кабмін, у момент паливної кризи припиняла продавати бензин.

Ну і ще одна вічна «дрібничка»: власник-держава ніяк не може забрати 2 млрд. дивідендів. Міноритарний власник не хоче. А чого хоче «Приват» - того хоче Бог.

І от цій «державній компанії» Віктор Ющенко вирішив віддати «Одесу-Броди». Щоб Мілберту не дісталось. Тобто краще «Привату» може бути тільки «Приват».

Звичайно, заради цього банального висновку не варто було писати текст.

Відтак стосовно рішення «Міжвідомчої робочої групи» хотілося би зауважити лише два аспекти.

Перший. Той факт, що право транспортувати нафту передають «Укрнафті», свідчить, що панове Соколовський, Палиця, Лазарко etc. до цього часу говорили, м’яко кажучи, неправду. Принаймні в одному моменті.

Усі вони, і не тільки вони, стверджували, що про азербайджанську нафту домовився саме Milbert, а не Українська держава. А виявилось, що «відомий нафтотрейдер», як його характеризували вищезгадані панове, відмовився від контрактів на користь «державної української структури». Несподівано, і без гучних заяв.

Друге. Дивує нетерплячка Віктора Ющенка. Проаналізуйте:

1.Спершу він через рішення РНБО і свій Указ зобов’язує уряд вирішити питання про прямий напрямок «Одеса-Броди»;

2. Міжвідомча урядова комісія при КМУ ( не плутати з «робочою групою» Шлапака) достатньо оперативно ( 5 серпня) збирається і доручає «Укртранснафті» звернутись до ринку аби знайти «приватівському» Milbertу конкурентів.

3. Уже через два тижні Віктора Ющенка охоплює непередбачувана сверблячка. Він вирішує не чекати тендерів «Укртранснафти», оперативно напружує «свою» комісію, яка і рекомендує передати трубу не «Привату», а «Привату». На рішення РНБО уже ніхто не зважає.

Відтак залишається лише одне запитання: яку літературу варто почитати, аби зрозуміти такі кроки української влади? Може, все-таки Леопольда фон Захер-Мазоха?